Моя майстерня. Як в ній затишно і приємно. Ти один на один з матеріалами та швейним приладдям. Години "магії" і на руках щойно зшита білизна. Розумію, що зробила це сама. Що можу. Що лише мозку і знань достатньо. Скоріш за все ви не знаєте, але я КОЖЕН свій крок продумую наперед. Я заходжу в двері майстерні вже з чітким планом що і до чого. Якщо щось йде не так, це вибиває мене з колії. В ці моменти не має сенсу брати себе в руки. Почнеться паніка і напартачу ще більше. Переключити увагу. Вихід. Я просто виходжу і йду. Дорога розвантажує мій мозок. Спокій і врівноваження знову досягненні. Далі я купую різні вкусняшки. Важко зробити вибір, але я роблю. Це перший крок до вирішення проблем. Починаю з "вафлі чи печиво", а закінчую: "треба перешити заново, але так як треба". Ось і все. Я знову захожджу в майстерню. Знову з новим планом дій. А попереду ще довгий шлях.